Стенограма пленарного засідання (26.06.2026)
С Т Е Н О Г Р А М А
УРОЧИСТОЇ СОРОК ВОСЬМОЇ СЕСІЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ВОСЬМОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО СКЛИКАННЯ
від 26.06.2026 р.
О.Сич. Слава Ісусу Христу! СКОБ, друзі і подруги пластуни! Вельмишановні пані і панове депутати, всечесні отці! Вельмишановні пані і панове запрошені до участі у сесії!
Оголошую про початок нашої сесії.
До обласної ради восьмого демократичного скликання обрано 84 депутати.
За результатами реєстрації присутні 44 депутати. Знаємо, що дорога далека і що ряд наших колег доїжджають, пізніше долучаться до нашої роботи.
Відповідно з відсутніх депутатів 5 – у відрядженні, 3 – на лікарняному, 5 – у відпустці, з інших поважних причин – 18 депутатів, а решта, як я вже сказав, можливо ще до нас долучаться.
Відповідно до статті 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та пункту 5.2. Регламенту обласної ради сорок восьма сесія обласної ради є правомочною, і я оголошую її відкритою.
(Звучить Гімн України).
Запрошую до спільної молитви представників Небилівського деканату Івано-Франківсько-Галицької єпархії Православної Церкви України, а також протоієрея отця Михайла Віхотя – адміністратора парафії Зіслання Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви з м. Івано-Франківська.
Будь ласка, всечесні отці.
(Молитва).
Представник Небилівського деканату Івано-Франківсько-Галицької єпархії Православної Церкви України. Браття і сестри, шановні голови, заступники, депутати, всечесні отці!
Дозвольте декілька слів ще сказати, побажати усім нам.
Я думаю, що кожна людина, кожен з нас зокрема, хто би ми не були у своєму житті, в цьому земному житті ми завжди повинні пам’ятати, що попри те, що ми всі різні, все-таки є те, що нас об’єднує. І я думаю, те, що ми з вами є християнами, це так само нас об’єднує. І я думаю, ми попри все повинні пам’ятати, що ті слова, які ми чуємо зі Святого Письма, це завжди ті слова, які повинні нас настановляти. І ми пам’ятаємо, що Господь сказав: “Усе, що зробите одному з найменших оцих, вважайте, що мені зробили”.
Тому ми з вами, живучи своє земне життя, пам’ятаймо, коли служимо своєму ближньому, ми це все робимо самому Богові. Тому нехай Господь Бог завжди вам допомагає у ваших завжди нелегких справах, тому що, дійсно, кожна людина має свій життєвий шлях, життєву дорогу, і нехай на цій вашій життєвій дорозі, нехай у всіх ваших справах з вами завжди буде Господь Бог.
Божого вам благословення! Слава Ісусу Христу!
Голоси із залу. Слава навіки Богу Святому.
Отець Михайло Віхоть – протоієрей – адміністратор парафії Зіслання Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви з м. Івано-Франківська. Слава Ісусу Христу!
О.Сич. Слава навіки Богу Святому!
Отець Михайло Віхоть – протоієрей – адміністратор парафії Зіслання Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви з м. Івано-Франківська. У Святому Письмі ми читаємо: “Коли Господь не будує дому, дарма працюють його будівничі”.
І сьогодні ми є свідками, як добра справа, закладена на міцному фундаменті, може проживати, проходити через століття. І віримо, що то добрий фундамент, бо Господь благословив.
Звичайно, в житті немає так, щоби було лише безхмарне небо, бували різні шторми, випробування, але діло Боже, воно попри всі шторми буде звершено.
Вітаю сьогодні всіх вас з цією такою подією, і передаю вітання від Митрополита і Архієпископа Івано-Франківської єпархії Української Греко-Католицької Церкви Владики Володимира Війтишина, який, на жаль, не зміг бути, бо сьогодні на Патріаршій прощі у Страдчі, але просив передати вітання і водночас нагородити грамотами наступних осіб. Дозвольте, зачитаю: “Грамота Божою милістю Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Української Греко-Католицької церкви. Вшановується пан Олександр Сич – голова Івано-Франківської обласної ради. Мир вам у Господі.
(Оплески в залі).
Прийміть наші щирі вітання з нагоди століття від часу проведення перших Пластових таборів на горі Сокіл. Однією з підвалин формування справжньої християнської та патріотичної особистості є збереження, плекання і передання дару віри та славних традицій теперішнім і прийдешнім поколінням. За ваш вагомий внесок у відродження організації Пласт на Прикарпатті, сприяння активному розвитку і зміцненню українського пластового руху та особистого розширення християнських цінностей складаємо Вам слова подяки і висловлюємо визнання та похвалу, бажаємо щедрих Божих благодатей та заступництва Пресвятої Богородиці. Благословення Господнє на Вас!”
(Оплески в залі).
І такою ж Грамотою вшановується пластун-сеніор, директор видавництва “Лілея-НВ”, військовослужбовець частини А1349 пан Василь Іваночко.
(Оплески в залі).
Отець Михайло Віхоть – протоієрей – адміністратор парафії Зіслання Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви з м. Івано-Франківська. Дякую. Слава Ісусу Христу!
О.Сич. Отче, дякую і вважаю цю високу нагороду знаком пошанування всього депутатського корпусу у поширенні Пласту і пластової ідеї на Прикарпатті.
Мої щирі вітання Владиці.
Шановні колеги! Продовжуємо нашу роботу.
На сесію запрошені і беруть участь голова обласної державної адміністрації Світлана Василівна Онищук, заступники голови облдержадміністрації, Перегінська селищна голова Люклян Ірина Богданівна та представники Перегінської громади: старости, депутати, ціле гроно чинних пластунів. Дякуємо вам за присутність на сесії. Родини загиблих пластунів з Прикарпаття. Дякуємо вам, що прибули сьогодні на сесію. Голова Управи пластового музею-табору “Сокіл” пластун сеніор Іван Смик, директор пластового табору-музею “Сокіл” Семко Володимир, наш колега-депутат попередніх скликань, представники правоохоронних органів області, духовенство, яке ви вже мали можливість бачити, представники засобів масової інформації.
Колеги, як і завше, інформую, що обласне телебачення “Галичина” вже традиційно в умовах воєнного стану не здійснює пряму трансляцію сьогоднішнього пленарного засідання, однак усі бажаючі матимуть змогу переглянути хід сесії пізніше у записі.
Водночас прошу також традиційно всіх присутніх до завершення сесії не поширювати у соцмережах інформацію про нашу роботу з мотивів безпеки.
Шановні колеги, пані і панове! Шановні запрошені!
Наша сесія відбувається з нагоди величної історичної дати і в історичному місці, – на місці табору “Сокіл”, яке є без перебільшення святинею для всіх пластунів у всьому світі, без перебільшення на всіх континентах. Кожен пластун, де би він не перебував, чи він був колись на таборі “Сокіл”, чи ні, але вважає за честь бути так чи інакше причетним до пошанування цього місця.
Тому я запрошую зараз переглянути короткий відеоролик про пластовий табір “Сокіл”, його історію і сучасність.
(Перегляд відеоролика).
Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять українських воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, серед яких – 21 пластун з нашої області, а також мирних громадян, які загинули внаслідок збройної агресії московської федерації проти України.
(Хвилина мовчання).
Дякую. І зараз прошу вшанувати рідних, які прибули для отримання нагород за своїх дітей.
Прошу представника апарату зачитати розпорядження про нагородження, а нам зі Світланою Василівною вручити відповідні нагороди.
Н.Зорій. Відповідно до розпорядження голови обласної ради від 24 червня 2026 року № 657-р за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах російсько-української війни, вірність військовій присязі та з нагоди 100-річчя від часу проведення перших пластових таборів на горі Сокіл в селі Гриньків Перегінської селищної ради Калуського району медаллю Івано-Франківської обласної ради “Лицар бойового чину” нагороджуються військовослужбовці, представники молодіжної організації “Пласт – національна скаутська організація України” (посмертно):
Андрій Барилюк (станиця Івано-Франківськ).
Нагороду отримує мама – пані Віра Дідух.
Олександр Горецький (станиця Ямниця).
Нагороду отримує дружина – пані Леся Горецька.
Андрій Гуль (станиця Івано-Франківськ).
Нагороду отримує батько – пан Ростислав Гуль.
Василь Дорошенко (станиця Івано-Франківськ).
Нагороду отримують: мама – пані Олександра та брат – пан Євгеній Дорошенки.
Юрій Коцько (станиця Надвірна).
Нагороду отримують батьки: пані Любов та пан Василь Коцьки.
Володимир Крулів (станиця Черніїв).
Нагороду отримує дочка – пані Уляна Крулів.
Назарій Лугарєв (станиця Івано-Франківськ).
Нагороду отримують батьки: пан Олексій та пані Любов Лугарєви.
О.Лугарєв. Шановні друзі! Так як сьогодні історична подія, ці землі овіяні легендами, Божою ласкою. Я – батько загиблого пластуна, співчуття, щирі співчуття я приношу батькам, дружинам, родинам. Як би то не було, є і гордість з другого боку, і я такі пару рядків написав, приурочені до цієї події.
Тим, хто не зламав присяги.
Де Сокіл-гора крила простягла,
У тишині лісів, де спить століття,
Тут пластова ідея розцвіла
Полилась навік в історичне суцвіття.
Місця ці пам’ятають ті часи,
Коли збирались юнаки та юнки,
Вмивались вранці краплями роси
І гартувались душі по-козацьки.
У цих лісах, де дихає земля,
Святилась воля, гартувалась мужність,
Тут проростала нація жива,
Піднявши гордо синьо-жовті стяги.
Ходили тут великі духом люди,
Чиї діла повік ми не забудем,
Стежками цими йшов колись Бандера,
Шухевич тут відваги набирався,
Сюди приносив мудрість сам Шептицький,
Благословляв цей дух юнацький чистий.
Вони йшли з пластових цих рядів у буревії
У розвитку завади,
Щоб на просторах рідних нам ланів
Засяяло сонце волі та свободи.
Сьогодні знов тривожні йдуть літа,
І знову пластун тримає вірну варту,
Бо Україна світла і свята,
І ворог не зламає цього гарту.
Ми згадуєм братів, що полягли,
Чиї життя обірвані війною,
Вони у небо ангелами йшли
І світять нам на “Сокіл” стороною.
Вони жили для волі України,
Життя поклали на вівтар свободи,
Щоб не рабами ми були у господі,
І вірність клятві через цілі віки
Передали нащадкам на віки.
А ті, хто зараз в полі на межі,
Боронять рідну землю від навали,
Нехай їх бережуть святі мужі,
Щоб ми світанок в перемозі зустрічали.
Сто років Пласту на оцій землі,
Горить вогонь, і пісня не вщухає,
Крізь покоління у радості і млі
Нас рідний край на подвиги єднає.
Дякую.
(Оплески в залі).
Н.Зорій. Андрій Марків (станиця Надвірна).
Нагороду отримують: мама – пані Лідія Марків та сестра – пані Анна Мурал.
Захар Скляр (станиця Івано-Франківськ).
Нагороду отримує мама – пані Марина Скляр.
Юрко Стецик (станиця Івано-Франківськ).
Нагороду отримує батько – Ярема Стецик.
Назар Циган (станиця Коломия).
Нагороду отримує брат – пан Захар Циган.
Також нагороджені: Андрій Боднарчук (станиця Ямниця), Тарас Лаврів (станиця Долина), Роман Попадинець (станиця Надвірна), Андрій Ткаченко (станиця Самбір), Володимир Третяк (станиця Івано-Франківськ), Андрій Чепіль (станиця Івано-Франківськ).
Їх відзнаки будуть передані рідним, які сьогодні не змогли взяти участь у сесії.
Також медаллю Івано-Франківської обласної ради “Лицар бойового чину” були нагороджені раніше, загиблі військовослужбовці, представники молодіжної організації “Пласт – національна скаутська організація України”: Руслан Белюженко, Василь Дідик, Роман Дубінський, Петро Ткачівський.
О.Сич. Честь і слава героям України! Герої не вмирають!
Голоси із залу. (Без мікрофона).
О.Сич. Продовжуємо нашу роботу.
Перед затвердженням порядку денного, шановні колеги-депутати, хочу нагадати окремі норми нашого Регламенту, які стосуються проведення урочистих сесій.
Відповідно до пункту 8.18. Регламенту розгляд питань на урочистій сесії відбувається за скороченою процедурою, яка передбачає виступ доповідача та голосування за основу і в цілому проекту рішення. І це стосується перших питань, які власне і є урочистими.
При цьому на урочистих сесіях не діє норма 12.1. Регламенту щодо відведення після відкриття сесії часу для виступів і заяв уповноважених представників депутатських фракцій з внесенням пропозицій, повідомлень без прийняття рішень по них.
А депутатська фракція має право на один виступ до 5 хвилин з питання, яке обговорюється.
Перше питання порядку денного у нас є урочистим, два інші питання – робочі, тому ці обмеження не стосуються робочих питань.
Колеги, у вас є на руках отримані матеріали, і є пропозиція наданий вам порядок денний урочистої сорок восьмої сесії обласної ради взяти за основу і затвердити в цілому.
Прошу голосувати. Оскільки ми зараз не маємо електронної системи, прошу голосувати явно. У нас підготовлені бюлетені персонального голосування. Нагадую, що членами лічильної комісії є Ганиш Ольга Іванівна, Глинський Юрій Степанович, Книшук Богдан Петрович, Семенюк Володимир Петрович, Сивак Аріна Володимирівна, Шевчук Ігор Михайлович.
Ігор Михайлович, будь ласка, змобілізуйте членів лічильної комісії для підрахунку голосів. Я ставлю на голосування.
Колеги, хто за такий порядок денний? Прошу голосувати. Хто за? Проти? Утримався? Немає.
І.Шевчук. 45 – за, проти, утримались – немає.
О.Сич. Дякую.
Порядок денний ухвалений. По порядку денному ми не потребуємо бюлетенів для голосування.
Таким чином, колеги, розглядаємо перше питання – “Про пластову оселю “Сокіл” як важливий чинник формування характеру та провідництва української молоді”.
Проект рішення у вас в окремій брошурі.
Доповідає Ребрик Андрій Іванович – заступник голови Головної Пластової Булави, аспірант відділу зарубіжної україністики Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України.
Проект рішення розглянуто на засіданні постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, спорту та молодіжної політики, рекомендовано до розгляду на урочистій сесії обласної ради.
Будь ласка, пане Андрію.
А.Ребрик. Всечесні отці, шановна президіє, шановні депутати, гості, друзі, пластуни і пластунки, всі тут присутні!
Ми з вами знаходимось на світлиці Митрополита Андрея Шептицького, на невеликій галявині на лівому березі Лімниці поблизу села Гриньків.
Це місце стало для багатьох пластунів не просто місцем таборування, а простором формування характеру, відповідальності і любові до України.
“Сокіл” направду став першим сталим табором Пласту в Карпатах, і разом з цим – символом утвердження українського скаутингу у міжвоєнний, післявоєнний і в період відновлення незалежності України.
Важливо розуміти, що становлення оселі відбувалось в умовах бездержавності, коли “Пласт” виконував не лише виховну функцію, але й …
О.Сич. Колеги, прошу уваги!
А.Ребрик. І тому “Сокіл” був не тільки простором для таборування, де поєднувалась скаутська методика, тіловиховання та військово-спортивний гарт, він був центром національно-культурного виховання української молоді.
У кінці 20-х, а також на початку 30-х оселя стала одним з центрів формування покоління, яке згодом відіграло помітну роль у визвольному русі.
Напередодні століття, сьогодні, особливо важливо осмислити її роль у вихованні української молоді, адже “Сокіл” був, є і залишається місцем, де пластова методика перетворюється на життєвий досвід, а молоді люди навчаються провідництва та життя в природі.
Як ви вже чули, поява “Сокола” стала можливою завдяки підтримці Митрополита Андрея Шептицького, передавши цю землю для потреб Пласту, він фактично зробив інвестицію в майбутнє української нації.
Шептицький добре розумів, що виховання громадянина відбувається не лише у школі чи у церкві, але й через досвід, пережитий серед природи у колі друзів.
Оселю урочисто освятили 8 серпня 1926 року, і від самого початку вона задумувалась не як звичайний табір, а як осередок виховання майбутніх провідників, з прицілом, тому що пластуни були запрошені на Всесвітнє скаутське джемборі у 1924 році в Данії, в Компенгагені. Тобто, ми ще можемо мінус… плюс два роки додати до 1926 року, коли перші пластуни почали таборуватись тут, на цих землях.
І якщо Шептицький заклав фундамент цієї оселі, то її будівничим став Іван Чмола – один із засновників українського Пласту, старшина Українських Січових Стрільців та визначний політичний, громадський діяч. Саме він запропонував створення зразкового інструкторського табору, ключове слово: зразкового інструкторського табору. А згодом особисто керував розбудовою оселі.
Перший табір відбувся влітку 1926 року під його проводом.
Для Чмоли цей табір був не просто місцем відпочинку, а школою характеру. Якщо ви вийдете, ви подивитесь, там ще залишився мальтійський хрест з лілейкою, і так звана “Алея Чмоли”, яку збудував, створив і спроектував сам Іван Чмола.
Через фізичний гарт, життя в природі, самообслуговування та спільну працю молоді люди навчились дисципліні, самостійності і відповідальності. Завдяки цьому “Сокіл” поступово перетворився на справжню кузню пластових кадрів і майбутніх провідників.
Особливість “Сокола” полягала в тому, що його будували не просто для одного покоління. Кожен, хто працював над розбудовою оселі, усвідомлював, що створює простір для пластунів, які прийдуть сюди через десятки років, навіть після повної ліквідації Пласту, і 70 років радянської влади, і будуть продовжувати таборування.
Саме тому праця на оселі завжди була не лише господарською необхідністю, а й виховною практикою служіння спільноті. Навіть після заборони Пласту польською владою пластуни знаходили можливість продовжувати таборуватись тут і продовжувати провадити виховну діяльність. І це стало прикладом стійкості та вірності своїм цінностям.
Останній табір тут, на Соколі, відбувся в 1944 році, до того, як він був повністю знищений пожежами наших визволителів, в лапках.
Звідси формуються три ключові риси провідника, які давав “Сокіл”. Перше, – це характер через життя в природі, самодисципліну і подолання труднощів. Друге – відповідальність за інших: побудова табору, організація спільного життя, взаємодопомога і служба громаді вчили молодь діяти в команді і думати про спільне наше благо.
Третє – любов до України. Через пластові традиції, історичну пам’ять, мандрівництво, вивчення українських традицій, спадщини, молоді люди усвідомлювали свою приналежність до українського народу і більше того, відповідальність перед ним.
Не менш важливо, що “Сокіл” виховував як і хлопців, так і дівчат. Ми знаємо, що бой-скаут – це нібито хлоп’яча організація. Але Пласт якраз є унікальним в тому, що він поєднав у собі і виховання хлопців одночасно, і виховання дівчат.
Після Другої світової війни фізичний зв’язок з історичним “Соколом” був втрачений, однак його значення лише зросло. Українські пластуни в діаспорі свідомо переносили пам’ять про карпатську оселю на нові континенти. І ви бачили тут фотографії з нового “Соколу”, одним з фундаторів якого був теж на фотографії вручав відзнаку Митрополиту Андрею Шептицькому Северин Левицький.
Першу пластову оселю назвали на честь цього Соколу – “Новий Сокіл”. Згодом з’явилися оселі “Вовча тропа”, “Писаний камінь”, “Батурин”, “Пластова Січ”, “Верховина” та інші. І їхні назви, як ви розумієте, є не випадкові, вони якраз відсилають сюди, до українських Карпат, до історичних місць, де творилась національна історія українського народу.
Для молоді, яка зростала поза межами України, в Канаді, в Австралії, у Великій Британії, Німеччині, інших країнах, ці оселі ставали не просто таборами, вони були просторами збереження української мови, культури, історичної пам’яті. Через назви, символи, пісні та традиції пластуни відчували свою належність до великої спільноти, яка бере початок у міжвоєнному Пласті. Таким чином, Сокіл став не лише конкретним місцем на карті, географічним місцем в Карпатах, але й своєрідним архетипом пластового простору, який можна було відтворити в будь-якій країні світу. Ви бачите прапор Австралії, прапор Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Великої Британії, всюди, куди пластуни після Другої світової війни переїхали.
З відновленням незалежності України розпочалося і повернення до історичного Соколу. Оселя поступово відроджувалась завдяки праці пластунів і меценатів. У 2009 році оселя отримала статус пам’ятки культурної спадщини, а сьогодні знову є місцем проведення численних таборів і виховних заходів. В умовах сучасної російсько-української війни “Сокіл” очевидно набуває нового змісту. Оселя залишається місцем, де молодь навчається відповідальності, лідерству, витривалості і служінню. Саме такі якості сьогодні особливо потрібні українському суспільству. Інвестиції у відновлення та розвиток оселі – це не лише турбота про історичну спадщину, це є фактично внесок у майбутні покоління українських провідників, які колись будуть відбудовувати державу після нашої перемоги, громади і будуть будувати громадянське суспільство. Протягом майже вже, ще трошки лишилося до серпня 2026 року, століття “Сокіл” був значно більшим, ніж просто місце, де люди з’їжджалися на табір, пластуни. Він став школою характеру, відповідальності і провідництва. Водночас “Сокіл” став символом тяглості пластової традиції. Його дух пережив війни, заборони, еміграцію, десятиліття забуття. Він зберігся в пам’яті поколінь, у назвах пластових осель по всьому світу, у спогадах тисяч людей, які пройшли через пластове виховання.
Сьогодні, у рік століття оселі, перед нами стоїть виклик і можливість одночасно. Зробити “Сокіл” сучасним, доступним і безпечним, зберігши при цьому його дух. Відновлення інфраструктури, будівництво нових приміщень, облаштування таборових площ – це не просто ремонт, як би можна було подумати. Я все ж таки вважаю, що це вкладення в майбутні покоління, покоління майбутніх провідників України. І кожна гривня, вкладена в “Сокіл” – це інвестиція в характер тих, хто завтра будуватиме нашу державу.
“Сокіл” – це одночасно і наше минуле, наше сьогодення і наше майбутнє. Це живе полум’я, яке передається з покоління в покоління. І наше завдання з вами – не дати цьому полум’ю згаснути. І на завершення. Хочу висловити слова щирої вдячності всім пластунам і пластункам, які своїми руками, серцем, ресурсами доклалися до побудови і відновлення пластової оселі, тим, хто у 1926 році разом з Іваном Чмолою і лісовими чортами клав фундаменти і рубав зруби, тим, хто у важкі 1930-ті роки таборував на Соколі попри заборони польської влади, поліцейський нагляд і фактично фізичне знищення пластунів. Тим з діаспори пластунам і пластункам і добрим людям, людям доброї волі, хто зберігав пам’ять про “Сокіл” і передавав її дітям на чужині. Тим, хто у 1990-их і 2000-их роках повертався на зарослу лісом галявину і відновлював оселю з руїн, часто власним коштом і власними руками. І подяка тим, хто сьогодні відновлює і будує “Сокіл” в умовах російсько-української війни.
Ми всі є частина цієї великої безперервної нитки поколінь, про яку мріяв визначний пластун, літератор, громадський діяч Богдан Кравців, який також тут таборував. Вічне, незгасаюче вогнище, що передається з покоління в покоління. Дякую вам. Слава Україні!
Голоси із залу. Героям слава!
(Оплески в залі).
О.Сич. Дякую, друже Андрію, за змістовну доповідь. Колеги, оскільки наша сесія виїзна, я спочатку проведу голосування шляхом піднімання рук, а потім кожен з вас в розданих матеріалах має ось такі бюлетені. Пригадуєте, ми це раніше робили. От, ставить свій підпис і “за”, “проти” чи “утримався”.
Хто за запропонований проект рішення? Прошу голосувати. За? Дякую. Проти? Утримався?
І.Шевчук. (Без мікрофона).
О.Сич. 45 – за. Дякую. Рішення прийнято.
Прошу депутатів заповнити бюлетені і передати членам лічильної комісії. Даю для цього хвилину часу.
Колеги, отже, даруйте за затримку чисто технічну для підведення підсумків голосування.
Переходимо до наступного питання. Питання “Соколу”, питання століття “Соколу”, питання пластового таборування, пластового виховання не можна розглядати інакше, як у контексті загальному національно-патріотичного виховання. Тому ми до порядку денного поставили питання “Про стан національно-патріотичного виховання дітей та молоді в області”.
Проект рішення номер 2 – в окремій брошурі.
Доповідає Лисейко Костянтин Володимирович – начальник управління спорту і молодіжної політики обласної державної адміністрації.
Проект рішення розглянуто на засіданні постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, спорту та молодіжної політики, рекомендовано до розгляду на сесії обласної ради.
Будь ласка, Костянтине Володимировичу.
К.Лисейко. Всечесні отці, високоповажна президія, дорогі депутати, гості, запрошені!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Голоси із залу. Героям слава!
К.Лисейко. Дозвольте доповісти про стан національно-патріотичного виховання дітей та молоді в Івано-Франківській області.
Вибачте за тавтологію, але в Івано-Франківській області проводиться робота щодо широкого залучення здобувачів освіти до проведення освітньо-виховних і інформаційно-просвітницьких заходів національно-патріотичного виховання молоді. Важливим напрямком в освіті, важливим таким заходом, який вже втретє відбувся в Івано-Франківській області, це є обласний етап “Серцем єдиним, ми – Україна” серед закладів освіти. Даний етап покликаний для популяризації подвигів захисників України, героїв рідного краю та покращення ментального здоров’я дітей. Участь у відповідному конкурсі взяли 401 команда закладу загальної середньої освіти, 12 закладів професійної освіти, 7 закладів фахової передвищої освіти. Всі переможці відповідного заходу були нагороджені цінними подарунками та відпочинком в українських Карпатах та за межами нашої держави.
20 травня презентовано книгу “Серцем єдиним, ми – Україна”, у якій зібрано дослідницькі роботи команд-учасників першого сезону проекту. Крім того, створено сайт. Упродовж 2025-2026 років Департаментом освіти і науки обласної державної адміністрації з закладами позашкільної освіти проведено 15 заходів обласного рівня з національно-патріотичного виховання учнівської та студентської молоді, участь у якому взяло більше як 3000 учасників.
Дозвольте я зупинюся на таких основних заходах. Це обласний етап всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів “Край, в якому я живу”, обласний конкурс декоративно-ужиткового і образотворчого мистецтва “Знай і люби свій рідний край”, обласний конкурс писанки, обласна історико-етнографічна експедиція з учнівської молоді “Історія міст і сіл України”, обласний конкурс фольклорно-етнографічних колективів, обласний конкурс “Костюм – скарб українського народу”, обласна виставка-конкурс моделей військової техніки, присвячена Дню захисників України, обласний зліт юних туристів-краєзнавців, обласний конкурс робіт юних фотоаматорів “Моя Україна”… Трошки, будь ласка, дякую.
О.Сич. Колеги, прошу уваги!
К.Лисейко. …обласний конкурс поезії в рамках всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької творчості “Чисті роси” серед здобувачів освіти закладів загальної, середньої і позашкільної освіти. Упродовж квітня-травня 2026 року в Івано-Франківській області відбулися перші-треті етапи всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”). Обласний етап відбувся 4 червня на базі Надвірнянського військово-спортивного ліцею. Дуже приємно, що даний захід об’єднав 370 школярів із 25 громад області, переможців районних та територіальних відборів.
Упродовж року в закладах освіти проводились заходи національно-патріотичного спрямування, у підготовці до яких використані інформаційні матеріали Інституту національної пам’яті України.
Для посилення національно-патріотичного виховання молоді в області функціонують три позашкільні освітні заклади військово-патріотичного напряму, а саме: обласний державний центр туризму краєзнавства учнівської молоді, центр патріотичного виховання учнівської молоді імені Степана Бандери і Івано-Франківський обласний пластовий дитячо-юнацький центр. Сьогодні керівник тут присутній, пан Ігор Куць. Дуже приємно.
Працівниками обласного інституту післядипломної освіти проводиться системна робота з різними категоріями педагогів, формування готовності до здійснення національно-патріотичного виховання в освітніх закладах. З нагоди ювілейних дат підготовлено навчально-популярне видавництво “Опанас Заливаха” – ювілейний педагогічний полілог, приурочений сторіччю від дня народження українського художника-патріота.
Також важливим напрямком і видавництвом також ще один такий, скажемо, підручник – це “Митрополит Андрей Шептицький, патріарх Володимир Романюк та Прикарпаття”. Матеріали надіслано закладам освіти Івано-Франківської області.
Національно-патріотичне виховання дітей та молоді є пріоритетним напрямком реалізації обласної цільової програми утвердження громадянської та національної ідентичності, яка діє в Івано-Франківщині, починаючи з 2026 року. Програма спрямована на формування української громадянської ідентичності, популяризації історії, культури, традиції, підтримку різних інститутів громадського суспільства, які діють на території Прикарпаття. В рамках цієї програми ми реалізовуємо ряд хороших проектів, один з яких основні – це “Корені – творимо майбутнє”, це такі воркшопи для наших молодих людей, які мають можливість власним прикладом і власними руками щось створити, що робилося колись, і в принципі таким прививаємо любов до ну, нашого, то, що є наше.
Також важливим проектом є “Молодь готова до викликів”. Раз у квартал на території спортивно-стрілецьких тирів СВД Легіон ми проводимо такі практичні заняття з вогневої та домедичної підготовки для молодих лідерів Прикарпаття, які, ну, зрештою, також ми розуміємо, в який час нелегкий ми живемо, і потрібно. Також не можу не зупинитися, що важливим, напевно, проектом, який вже буде впроваджено у 2026 році, – це проведення Івано-Франківської обласної національно-патріотичної гри “Чорний ліс”. Обласний етап буде проведено в серпні 2026 року на базі обласного пластового центру, а відповідно в липні будуть проводитись районні етапи та відбіркові. Ми повернули цю потрібну і важливу національно-патріотичну гру до нашої області, так, і впевнений, що в цьому році вона дійсно знову ж таки набере своїх обертів, бо тут є своя історія, позитивна, правильна і хороша.
У 2025 році створено комунальну установу “Івано-Франківський обласний центр підготовки громадян до національного спротиву Івано-Франківської обласної ради”, метою діяльності якої є забезпечення системної підготовки громадян України до національного спротиву, формування базових оборонних компетентностей, підвищення рівня готовності населення до захисту держави.
В області діє регіональна цільова комплексна програма “Культура Івано-Франківщини на 2022-2026 роки”: збереження та популяризація національно-культурної спадщини, створення умов для розвитку творчих ініціатив, а також задоволення духовних інтелектуальних потреб населення, зокрема дітей та молоді. Загалом заходи, що реалізуються в області, сприяють зміцненню національної єдності, формування української громадянської та національної ідентичності та культури, а також вихованню свідомих та відповідальних майбутніх українців. Дякую. Доповідь закінчив.
О.Сич. Дякую доповідачу.
(Оплески в залі).
Шановні колеги, відповідно до нашого Регламенту є пропозиція проект рішення прийняти за основу і в цілому. Ставлю на голосування. Голосуємо просто руками, а потім шляхом заповнення бюлетенів.
Хто за? Прошу голосувати. Дякую. Проти? Утримався? Немає. Всі 45 – за.
Прошу заповнити бюлетені і передати членам лічильної комісії.
Голоси із залу. (Без мікрофона).
О.Сич. Прошу оперативно здати бюлетені і підготуватись до наступного розгляду питання.
Я бачу, збір з бюлетенів закінчився.
Шановні колеги, приступаємо до розгляду третього питання: “Про хід виконання обласної цільової соціальної програми розвитку пластового руху Прикарпаття на 2023-2027 роки”.
Проект рішення номер 3 – в окремій брошурі.
Доповідає Кімакович Віктор Євстахович – директор департаменту освіти і науки обласної адміністрації.
Співдоповідають Куць Ігор Йосипович – директор комунального закладу “Обласний пластовий вишкільний центр” Івано-Франківської обласної ради, і Татарний Андрій Богданович – директор Івано-Франківського обласного дитячо-юнацького пластового центру.
Проект рішення розглянуто на засіданні постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, спорту та молодіжної політики, рекомендовано до розгляду на сесії обласної ради. Будь ласка, Вікторе Євстаховичу.
В.Кімакович. Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, шановні голови, президія, депутати!
Так сталось, що мені прийшлось в 1991-1995 роках бути на горі Пласт і відроджувати пластові табори в ті часи разом з другом Іваночком Василем, який тут сьогодні є. І коли я приїхав сьогодні, я просто не впізнав це місце. Ну, тому що це був ліс, а сьогодні це повноцінний пластовий табір, і це є символ того, як відроджується Пласт і Україна. І ті фундаменти, які були закладені ще разом з Шептицьким 100 років назад, ми бачимо, проросли добрими справами. І ми раді з того, що долучені до цього, і дякуємо обласній раді, що є така програма розвитку пластового руху, яка допомагає відродити Пласт у нашій області і в Україні в цілому.
Ця програма функціонує фактично з 2023 року, і я зараз назву, що в 2023 році було виділено 2 мільйони 187 тисяч, у 2024 – 1 мільйон 959 тисяч, у 2025 році – 1 мільйон 653 тисячі, у 2026 році передбачено більше 2 мільйонів гривень. Ці кошти ідуть на підтримку і функціонування Обласного пластового вишкільного центру та Дитячо-юнацького пластового центру, вони ідуть на підготовку і проведення майстер-класів, патріотичних заходів, вишкільних програм. І надіємося, що вона буде функціонувати дальше. А сьогодні є два співдоповідачі, які більше розкажуть про цю програму. Дякую.
О.Сич. Дякую Віктор Євстахович. Запрошую до співдоповіді Куця Ігоря Йосиповича – директора комунального закладу “Обласний пластовий вишкільний центр” Івано-Франківської обласної ради. Будь ласка.
І.Куць. Всечесні отці! Перш за все хочу подякувати від імені пластунів Івано-Франківської округи за створення вишкільного центру депутатам обласної ради, голові обласної ради, пластуну-сеніору Олександру Максимовичу, Віктору Євстаховичу – директору департаменту освіти і науки, пластунам-сеніорам Володимиру Федораку, Оксані Ромак та Олегу Хімію, які були на початках заснування, підтримання ідеї і створення цього центру.
Пластовий вишкільний центр створений в 2021 році в селищі Солотвин на базі Солотвинської санаторної школи на території пластового центру. За період 2022-2026 років було проведено 31 захід, в них взяли участь 1400 пластунів з Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської, Житомирської округи, а також пластунів з Кропивницького, Закарпаття, Запоріжжя.
Місце створення центру було обрано невипадково. Солотвин є сакральним місцем для пластунів. 6 березня в селищі Солотвин народився Іван Чмола, який разом із Тисовським та Франком є засновником Пласту. Місцевість, де знаходиться центр, була територією, де активно діяли загони ОУН-УПА, здійснюючи боротьбу з окупантами, та проводили вишколи для молодшого керівного складу. В урочищі Малиновище в 1944 році діяла школа підстаршин, загони УПА діяли на території краю до 50-их років. Центр має вдале розміщення. Він розміщений неподалік від духовних центрів – Манявський скит, відпустовий центр блаженного Симеона Лукача; географічних об’єктів – Манявський водоспад, гір Сивуля та Говерла.
Невеличка інформація про центр, умови проживання. Спальний корпус, кімнати розраховані на проживання восьми дітей. Також в центрі (я вже попередньо зупинявся, що центр був створений на базі Солотвинської санаторної школи), у пластовому центрі є всі умови для проведення оздоровлення і реабілітації від легеневих захворювань, і надіємося, після закінчення воєнних дій це питання постане на порядку денному. Створена соляна кімната.
Близькість духовних центрів та географічних пам’яток дає можливість… дає можливість проведення пластових заходів з метою духовного та патріотичного виховання.
Гостями пластових заходів були голова обласної ради Олександр Максимович, голова обласної військової адміністрації Світлана Василівна, якій було пов’язано хусточку прихильників Пласту.
При підготовці пластових заходів вишкільний центр співпрацює з Івано-Франківською ОДА, вибухотехнічною службою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, громадським об’єднанням “Ветераницивільні Петрос”. Співпраця дає змогу залучити до заходів військових, які діляться своїми навичками та вміннями з учасниками. Пластовий центр під час проведення заходів тісно співпрацює з парафіяльною спільнотою Різдва Пресвятої Діви Марії, зокрема священниками УГКЦ – отцем Віталієм та Дмитром. Учасники заходів відвідують церковні богослужіння, отці є частими гостями заходів. В рамках акції “Вифлеємський вогонь миру” працівники центру спільно з пластунами округи передають священний вогонь для громади селища. Відбувається постійна співпраця з селищною радою та територіальними громадами, проводяться заняття для дітей та молоді.
З початком повномасштабного вторгнення за дорученням Івано-Франківської обласної військової адміністрації та при її підтримці, і при співпраці з благодійним фондом “Рокада”, центр прийняв та надав усі умови для проживання внутрішньо переміщених осіб з Харківської, Запорізької, Донецької областей. Центр співпрацює з волонтерами громади, надає приміщення та обладнання для зберігання продуктів та речей.
Впродовж 2023-2025 років за кошти, які надійшли від надання послуг, було відремонтовано та облаштовано фундамент центрального корпусу, системи водопостачання та теплозабезпечення, розпочато роботу по створенню належних умов в укритті, яке знаходиться в підвальному приміщенні центрального корпусу. Дякуючи підтримці управління спорту та молодіжної політики, було отримано 120 спальних мішків. За рахунок злагодженої роботи колективу (це якраз господарська діяльність) відремонтована огорожа, котел… За рахунок злагодженої роботи колективу при допомозі ОВА та управління департаменту спорту та молоді було ліквідовано наслідки стихії, яка сталася в грудні 2023 року, а саме пошкодження покрівлі спального корпусу. Якраз ви це зараз бачите.
(Демонструється відеоматеріал).
І на завершення, і як підсумок: в 1939-1944 роках під час окупації радянськими військами на території центру розміщувалося НКВД, яке знищувало будь-які прояви національної ідентичності українців краю. Заснування пластового центру є символічною відповіддю, що національний дух, патріотизм, віра незнищенні. Слава Україні!
Голоси із залу. Героям слава!
О.Сич. Дякую, Ігорю Йосиповичу. Шановні колеги, я думаю, що представлений відеоматеріал наочно продемонстрував, які умови має пластовий вишкільний центр, який потенціал і які його перспективи подальшого розвитку. Зараз запрошую до слова директора Івано-Франківського обласного дитячо-юнацького пластового центру Татарина Андрія Богдановича. Прошу, друже Андрію, до слова.
А.Татарин. Мене чути? Всечесні отці, шановні колеги! Як у нас каже один друг у Пласті Михайло з Печеніжина, друзі і подрузі у Пласті.
Моя доповідь буде, звичайно, коротка, тому що мене поставили у рамки – 5 хвилин.
Тому, перш за все, я представляю комунальний заклад, ви знаєте, Івано-Франківський обласний дитячо-юнацький пластовий центр. Ми трошки відрізняємось від пластового вишкільного центру, тому що ми маємо… на своїй базі. І презентація моя буде коротка, але змістовна, по основних напрямках, чим ми займаємось упродовж року, тому що ми здійснюємо свою діяльність протягом всього навчального пластового року.
Тому я можу цим користуватись, чи мені допоможуть?
Голоси із залу. (Без мікрофона).
А.Татарин. Дякую, дякую за інструктаж.
Бачите, я навіть тут дав кадровий потенціал, це остання педрада, яка у нас була цього року, тому що ми як освітній заклад діємо за педагогічною системою, а всі наші працівники це пластуни з вищою педагогічною освітою, тобто, ми працюємо за навчальною програмою, яка у нас затверджена. Бачите, це ці люди, у нас їх небагато, всього-навсього 7 гуртків, колись, як я казав, було більше, ну, ми будемо сподіватись, що їх буде більше, тому що, я вважаю, цього є недостатньо.
Подивіться: Болехів, Галич, Коломия, Надвірна, Рогатин, Спас, Тисмениця – це мережа цьогорічна, 2025-2026 років.
Я вважаю, що треба розширювати наше коло, тому що Пласт має йти далі, у нас є багато громад, не охоплених Пластом взагалі. Звичайно, я не можу сказати, що Пласт має бути всюди сущий, тому що це буде піонерія, піонери колись скопіювали методику пластунів, тільки у них були не хустки, а галстуки.
Я вважаю, що Пласт має бути всюди, але… Дивіться, ми працюємо за програмою. Це навчальна програма “Життя у Пласті”, “Виклики сьогодення”, 216 годин навантаження, дворічна програма, вона затверджена в минулому році. Так скажу по-скромному, автор – я її, я, оскільки прийшлося взяти відповідальність на себе.
Будемо сподіватись, що ця програма буде далі розширюватись, і вона буде охоплювати більшу частину. У мене є такий принцип: хочеш зробити добре, зроби це сам, покажи приклад. Я працюю з дітьми, якщо я не покажу приклад своїм юнакам зі свого куреня, то вони скажуть: що ж ти за зв’язковий такий? Правда? Ти маєш нас виховувати.
Тому, так… У нас є окремі напрямки, які я хотів би відзначити. Перший напрям – це національно-патріотичне і мистецьке виховання. Як бачите, це захід, який відбувався в Надвірній, це великий захід, який називався “Відкриття пластового року”. Таких заходів у нас є два: це “Відкриття пластового року” і “День першої пластової присяги”. Це вересень місяць і квітень місяць кожного року. Це чисельні заходи, де з’являються всі наші пластуни.
Заходи військово-патріотичного напрямку, ви знаєте, військово-патріотичний напрямок зараз є невід’ємним, і колись Пласт створювався як парамілітарна організація, тобто, та, яка має у своїй основі військові принципи. Три засновники Пласту колись казали, що має бути людина освічена, фізично розвинута і підкована військово, тому що Україна не мала, на жаль, своєї державності, і мала її захищати. Я вважаю, що ці діти теж в перспективі будуть захищати нашу державу.
До речі, це захід, який відбувався в Болехові, військово-патріотичний змаг “Незламні”. Я знаю ці всі заходи напам’ять, тому що, знаєте, я на кожному з них буваю, і знаю людей, з якими я працюю.
Заходи краєзнавства, мандрівництва та духовності. Ну, не буду хвалити, але це моя рідна Тисмениця. Це захід, який був у травні цього року, це краєзнавчо-мандрівний рейд “Княжі дружинники”. Тобто, там діти вчаться основ краєзнавства, вчаться табірництва та мандрівництва. І як сказав один мій добрий друг з Болехова: я заблудився по Google Maps в околицях Тисмениці.
Це, як бачите, тільки старт, фініш ми не давали…
Так, будь ласка, заходи практичного пластування. Я думаю, що вам напевно знайома ця місцевість. Правда? Це місцевість, яка недалеко від Франківська і Тисмениці, – це Погінський монастир. Ми мали там кілька років поспіль вишкіл практичного пластування, там, де діти в польових умовах вчаться бути самостійними. Тому що в Пласті діти до нас не приїжджають і верховники за них все зроблять, діти повинні навчитись у верховників, як це робити. Я лише два дні тому приїхав з табору, я бачив, як дівчата біля містечка Підгайці Тернопільської області самі з двома… перепрошую, з трьома дорослими верховницями, жіночками, самі все зробили. Я єдиний чоловік, який там приїхав… Тому Пласт, він виховує… І бачите, от, наприклад, є процес, коли діти що? Розпалюють вогнище, готують на вогні і тому подібне.
Тобто, ми можемо мати якісь, умовно кажучи, блага цивілізації, але ми маємо вчитись самостійності.
Заходи лідерства та проектної роботи. Ви знаєте, що Пласт виховує лідерські задатки. Тому, наприклад, цей вишкіл “Прокачка” у селі Раків Брошнівської громади. Тут діти вчились, як писали проєкти, як відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію.
Так, будь ласка, наступний – табірництва. Дуже важливий елемент – це у нас табірництво. Ви бачите, це фотографія з крайового… краєзнавчого табору “Повстанська ватра” в околицях села Тисів Болехівської міської ради. Це минулорічний табір. Я вам скажу, з 1 липня до 13 липня він також буде діяти. Тому при нагоді, користуючись такою можливістю, запрошую до нас приїхати на табір, і скину точні координати. Я вже казав Віктору Євстахійовичу, табір з 1 по 13 липня. На цей табір у нас з’їжджаються діти з різних областей, діти так само вчаться самостійності. Цього року у нас є представництво зокрема з Львівщини, Тернопільщини та Дніпропетровщини, звичайно з Івано-Франківщини, а також з Хмельниччини, тобто, є широке коло осіб, і одна… навіть з Києва є.
Тут діти вчаться по окремих напрямках: це краєзнавчий табір, де здобуваються фахові вмілості, діти вчаться виживати в умовах природи.
Методична робота і підтримка розвитку Пласту. Оскільки ми – методичний центр, ми надаємо підтримку новоствореним пластовим осередкам. Як бачите, це теж один з останніх заходів, який також згадували, 3 червня цього року, це було у Бурштині, там створений осередок пластовий у минулому році, і є велика амбітна мета, що весь Бурштин, всі освітяни мають бути пластунами.
Я, звичайно, дуже оптимістично до цього ставлюся і вважаю, що Пласт відкритий для всіх, але, на жаль, не всі є пластунами. Я хотів би цього, я би хотів, щоб Президент наш був пластуном чи Президентка, але поки що ми маємо те, що маємо.
Але це хороша ініціатива, і ми підтримуємо нові осередки, зокрема Косів зараз створений, і до нас підтягується Заболотів. Це нові осередки, які за останні роки з’явились.
Пластова і міжгалузева співпраця. Я спеціально взяв фотографію з нашого Окружного пластового з’їзду. Раз у рік у нас збираються всі пластуни, ті, хто має право голосу, і вирішують важливі питання: вибір Проводу, затвердження нових якихось напрямків роботи і тому подібне. Ви бачите, є різні скромні персони, в тому числі з мого рідного Куреня.
Вибачайте, що так багато моїх друзів, але, ну, у нас чисельно, тому що ми переважно всі зв’язкові і верховники, маємо право голосу. Тут вирішуються вже й питання. Ми виборна організація, у нас демократія. А як казав один класик: демократія – не найкраща форма правління, але ще ніхто кращого не вигадав. Маємо те, що маємо.
Ну, і наше гасло, воно є в стратегії Пласту: “Творимо Україну через спроможних пластунів”.
Ми хочемо, щоби Пласт розвивався, щоби він був в якомога більшості громад. Я думаю, що тільки тут, у нас, є представники усіх громад, ми маємо дбати про те, щоб у нас програма наша діяла. Ви знаєте, скільки нам виділяють коштів з програми, зокрема на наші пластові заходи. В цьому році це аж 120 тис. гривень. Ми сподіваємось, що ми в наступному році отримаємо трошки більше і охопимо більшу кількість, і, звичайно, як сказали друзі на комісіях, цільових наших, що чому у вас мало гуртків, має бути більше. Тому ми сподіваємось, що за вашою підтримкою ми, ну, давайте, надіємось на це, що це гасло буде реалізовано. Тому що воно варте того, і наші діти варті кращого.
Ви знаєте, мене запитались, що дає для молоді Пласт. Я вам скажу так: це унікальна організація, якій немає аналогів. У нас є конкуруючі фірми лише, але вони не мають такої методи, як ми. І друге – це Бог і Україна. Два ключові принципи, що ми маємо дотримуватись. Я не уявляю собі пластуна, який не вірить в Бога. Бо коли він скаже, що я вважаю, що Бог є всюди, то я радше би сказав, що він є язичником. А я як чесний християнин, маю сказати, що має бути молитва, і має бути віра в Бога, бо на цьому фундамент нашого Пласту.
Тому сподіваюся, що у нас буде якомога більше пластунів, наша округа, бо тому що ми всі, пластуни, які тут представлені, я на кінець хотів би попросити пробачення, тому що тут мало би бути більше пластунів. Але оскільки зараз таборовий сезон, літні роботи і все інше, їх трошки менше. Це зокрема щодо відзначених, так, на жаль, вийшло. На жаль, так складаються обставини, але ми сподіваємось, що це не завадить нашій активній співпраці. Ми будемо працювати над тим, щоб наша область розвивалась, і округа була більша. Зараз у нас більше 1000 пластунів, сподіваюся, що нас буде ще більше. Тому що люди мають мати не лише волонтерську діяльність, але й стимул матеріальний. Це важливе питання. І ви знаєте, діти теж потребують деяких надходжень фінансових. Я дякую за те, що у нас є на 4 заходи, які ми в цьому році реалізовуємо. Наприклад, наш табір теж в цьому списку.
Ну, і ми будемо мати за що отоваритись відповідними матеріальними благами, і для дітей гарну і змістовну програму зробити.
Тому дякую вам за підтримку нашої молоді. І сподіваюся, що буде більше. Дякую.
О.Сич. Дякую, друже Андрію, за доповідь.
(Оплески в залі).
Ми для того й ухвалювали програму розвитку Пласту на Прикарпатті, для того й створювали дитячо-юнацький пластовий центр як центр методичного супроводу розвитку цього руху, для того й створювали вишкільний центр, аби власне через них поширювати ідею Пласту і створювати пластові гуртки.
Сьогодні прозвучало, що недостатньо коштів, прошу управління, відповідальні за курування цієї програми і цих комунальних закладів, прорахувати до наступного бюджету все, що треба добавити, все для того, щоб Пласт розвивався, бо він вкрай доцільним є сьогодні.
Колеги, незаплановані, але потрібні виступи.
Ми зараз, коли перебуваємо на території пластового табору “Сокіл”, бачимо красиві й гарні просторі галявини, бачимо приміщення. 14 липня 1990 року тут були просто хащі. Серед цих хащів ми поставили намети, разом з дітьми брали в руки сокири, пили і їх вирубували. А сьогоднішнього дня табір у такому стані, в якому він є.
Ініціатором ідеї відновлення пластування на таборі “Сокіл”, так само як й ініціатор створення перших гуртків на Прикарпатті і перших пластових таборів на Прикарпатті, є пластовий сеніор, відомий у нас видавець, а тепер військовослужбовець Збройних Сил України Василь Іваночко.
Будь ласка, Василю.
В.Іваночко. СКОБ, друзі і подруги! Добрий день, пані і панове!
Мене друг Олександр попросив, щоб я за пару хвилин пробував розказати, як це все починалося, як Пласт починав розвиватися в незалежній Україні. Я буду намагатися.
Одним словом, що так само, як і наша держава, Пласт почав своє фактично відродження на початку 90-их років. Як це було для мене, чи як це було, можливо, в нашій області, якщо так скажу нескромно, хоч я не впевнений, що я все знаю… Значить, як, до того часу я був членом Студентського братства. В нас був другий з’їзд Студентського братства, який проходив у Львові 22-23 лютого 1990-го року. На цьому з’їзді був такий… ну, дуже емоційний виступ Маркіяна Іващишина. Він тоді очолював Студентське братство Львова, який сказав, що так, ми всі прагнемо мати українську державу, але щоб вона скорше і ефективніше прийшла до нас, то ми мусимо займатися молоддю. І тоді він вперше розказав про ідею відродження скаутської організації Пласт. До того часу я, ну, я не кажу, що я ніколи не чув, але я, ну, не надавав значення цій організації. Він сказав, щоби всі, хто має відношення до виховання дітей, педагоги і зацікавлені, зібралися в окремій аудиторії. Там були представники як Студентського братства Західної України, так і СУС, тобто, всеукраїнський був з’їзд. І в тій аудиторії окремій, в якій ми зібралися, там нас було, ну, я не знаю, декілька сотень людей. Він десь годину емоційно розказував про майбутнє. І після того сказав, що кого це зачепило, прошу залишитися.
Це той самий Маркіян Іващишин, який потім придумав ідею голодування, який потім очолював довший час “Дзиґу” – культурно-мистецький центр у Львові. І я вважаю, що всі найцікавіші культурні події Львова відбувалися під його патронатом.
Отже, з Франківщини потім в тому залі залишились на делікатнішу розмову з ним фактично шість чоловік – шість чоловік колишніх членів Студентського братства, з яких ми створили перший сташопластунський та, ну, пластовий гурток.
Значить, я прочитаю прізвища цих людей. Це був Володимир Мендела, Василь Нагорняк, Олександр Зварчук, Павло Андрусяк і Віктор Кімакович, який тут сидить в залі. Ну, і я, звичайно. Ці хлопці вибрали мене старшим, ну, гуртковим, і ми, не знаючи абсолютно до того часу нічого про Пласт, почали цим займатися.
Почалося з цього, що Кімакович з Андрусяком Павлом, який зараз очолює Дубовецьку громаду, так, вони поїхали до Львова в архів і хотіли хоч щось знайти про Пласт. Вони там знайшли книжку Тисовського “Життя в Пласті”, відфотографували її. Це була книжка 1921 року, і ми зробили чотири, як це… чотири фотовідбитки повністю цієї книжки, грубенької книжки. Це були перші підручники в нашій області по Пласту. Також паралельно ми переглянули в архівах наших і бібліотеках все, що ми могли знайти, і окремі статті ми просто передруковували на машинці тоді і, ну, так назбирували бодай якусь інформацію. Тоді ще не було, на жаль, ні інтернету, ні ксероксів, зараз це смішно, можливо, виглядає.
Пізніше ми хотіли поширити, набрати, вірніше, перші наші гуртки в місті Івано-Франківську. Але, на жаль, освіта, це був початок 90-го року, це ще був Радянський Союз, ніхто з вчителів в школу нас нікуди не пустив. Так, але стався такий випадок, що Синютка запросив був на зустріч Івана Мицканюка, який був вчителем Угорницької школи, який, ну, істориком, ну, прогресивний на той час чоловік. Одним словом, коли в нас ще з інституту виганяли за синьо-жовті значки, він вже носив два: синьо-жовтий і червоно-чорний. Він мав з нами таку зустріч достатньо активну, відверту, і ми скористалися, спаразитували цим і сказали, якщо ти, чоловіче, такий прогресивний, то пусти нас в школу, і ми попробуємо заснувати там Пласт. Він погодився, і фактично з Угорницької школи почалося відновлення Пласту в нашій області.
Ми тоді набрали чоту, ну, ми брали тоді стару методу, яка існувала в 20-ті роки, в чоту входили в нас тоді чотири гуртки, три гуртки були юнаків і один гурток юначок. Пізніше ми домовилися зі школою, що ми при школі зробимо перший свій пластовий табір. Адже, ну, для табору треба було якісь ресурси, ну, і ми вже мали хоч трошки літератури, то ми домовилися, що цей пришкільний табір, який, як правило, є там три тижні, ми використаємо як пластовий табір. Нам сказали, що ми до обіду мусимо працювати в теплицях, ну, щоб якась була користь і для школи, а після обіду займайтеся собі, чим хочете. Отже, ми на вихідні ходили в мандрівки, а після обіду займалися пластовим вишколом. До обіду працювали, ну, в теплицях, як і положено.
На цей табір ми вже назбирали багато прихильників, бажаючих, назбирали трохи літератури, і тоді ми вже на цей табір до нас прийшов Степан Корчинський, який тоді був в Чернієві в школі, вів екологічний гурток, йому це все дуже сподобалося, і він своїх хлопців привів до нас, дуже хотів познайомитися з нами, ми зіграли тоді футбол з ним. І пізніше домовилися, що ми зробимо уже не тільки для Угорницької школи, а для юнаків з Франківська і з його Черніївського гуртка, зробимо уже інший пластовий табір, який ми зробили.
Перший табір називався “Прометей”, перепрошую, цей, що був при Угорниках, і він був з 4 по 24 червня 90-го року. Табір з Корчинським ми назвали “Пластова Січ”. Він був з 9 по 29 липня 90-го року, він, ну, біля міста Яремче, біля річки Жонки. Якраз під час цього табору в нас тоді господарем був Володя Мендела, він єдиний мав приймач, і він тоді прочитав, що… Хлопці, – каже, – 16 липня наша Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет. Я тоді як комендант всіх вишикував, привітав, і вони одягнули все, що в них було найурочистіше, ну, як правило, це були вишиванки, і ми цілий день ходили по Яремчі, лякали туристів бандерівськими піснями. Так, це був, ну, стан такого нашого найбільшого піднесення. В цьому таборі вже було багато пластунів з Івано-Франківська.
Так, пізніше… Ага, ще скажу, що ми намагалися також тримати зв’язок з церквою. На кожен наш табір ми намагалися запрошувати священника. Тоді ми познайомилися з двома братами Богданами. Один з них був Богдан Григорак, який пізніше став, ну, дуже потужним капеланом нашої Станіславської… Франківської станиці, який зараз є Єпископом Бучацько-Чортківським, також пластуном. Пластуном він став пізніше, вже коли після того, як став Єпископом, скажем так. Але я не уявляю свої табори, особливо мандрівні, без його участі.
Так, і пізніше вже ми почали з’ясовувати, що не тільки ми такі є мудрі і красиві, що в Україні то там, то там почали виникати якісь пластові гуртки. Ми намагалися робити якісь пластові з’їзди. Ті з’їзди щось не дуже вдавалися. Ну, різні були там думки, напрямки. І мушу признатися, що Установчий самий з’їзд Пласту також відбувся в Івано-Франківську 12 квітня 1991 року. Але ще до того я вже відбув вишкіл виховників, який відбувся з 30 березня по 3 квітня 1991 року. Комендантом в мене був славнозвісний Петро Содоль. Цей самий майор Петро Содоль, майор рейнджерів, який пройшов весь В’єтнам, ну, правда, як в американській армії. Так, він придумав на основі школи сержантів американської нашу лісову школу, яка дотепер дуже, ну, я вважаю, надоспішно працює в Україні. Його такою особливістю було, що, коли приходить перед ним гурток, там 15 чоловік один за другим, він, знайомлячись з кожним, запам’ятовував його ім’я і прізвище або псевдо, і пізніше напротязі всього табору він ніколи не помилився, як до кого звернутися. Ну, це така школа вже американська.
Так, пізніше, після вишколу виховників я відбув вишкіл комендантів, адже, ну, планував провести свої перші табори уже правильні, не так, як ми собі їх уявляли, а так, як, ну, по методі, яку передавали нам наші пластуни з-за кордону. Так. Коли я вже отримав наказ провести перший табір тут, на Соколі, я провів свій вишкіл, вишкіл свого проводу провів. І цей вишкіл – це був окремий табір, який був з 24 по 28 травня на турбазі “Карпати” в Яблуниці. Ну, тобто, щоб легше потім управляти юнаками, я хотів собі підготувати Булаву. Цей табір я провів також за зразком вишколу виховників. І там ми фактично всі перезнайомилися. І отут ще друг є Володимир Федорак, який відбув той також вишкіл і потім був хорошим інструктором в нас тут, на Соколі.
Так що основний наш табір відбувся з 14 по 30 червня, липня 1991 року. Цей табір називався “Сокіл-91”. Так. В мене тут є звіт з цього табору. Не знаю вже, наскільки це воно буде цей… Ну, я декілька речей скажу, що це був мішаний юнацький літній стаціонарний гірський виховний табір “Сокіл”. Я був комендантом цього табору. Лікарем був Юрій Федущак. Керманичем виховної програми був Степан Корчинський. В Булаві бунчужним був друг Олександр Сич, писар був Танчак, скарбник – Таня Мєдвєдєва, магазинер – Островський Анатолій, господар – Мендела Володя, інтендант був Зварчук Олександр. Ну і тут далі перелік… купа людей, які були виховниками і юнаками. Я скажу так, що чисельний стан табору: старшина – 4, булава і інструктори – 22, запрошені інструктори – 6, і таборовиків було 69.
Так. Цей табір успішно юнаки пройшли, хоч тут також була трошки невеличка повінь, всяке пригоди були. Адже ще був Радянський Союз. Ну, я домовився з Миколою Яковиною, який тоді був перший голова демократичної обласної ради, який профінансував харчування цього табору. Але коли табір почався, з’ясувалося, що з Рожнятова нам не привозять продукти. В нас там невеличкий запас на два-три дні був свій, ну, адже так нас вчили, що треба на всякий випадок мати. Ну, пізніше я пояснив Миколі Яковині, що, на жаль, розпорядження не виконується, і нас не фінансують, тоді він, ну, скажем так, вжив заходів, що вже в другій половині табору нас почали аж з надлишком харчуванням забезпечувати. А коли в нас була “дірка”, то нам помагав покійний Микола Сімкайло, до якого я приїхав, який зразу ввійшов в ситуацію. Він на той час був дуже потужний дядько. Так. Нам кожен день приїжджав бусик з якимись там голландськими чи Бог зна якими консервами. Ну, чоловік все, що міг робив, щоби ці діти себе почували краще, як вдома.
Так що, ще можу сказати, що 16 липня 1991 року були заприсяжені два мої юнаки тут на таборі. Це був Роман Онуфрієв і Кравчук Віталій. Ну, Онуфрієва ви, може, знаєте, а Кравчук Віталій зараз, напевно, буде демобілізований, бо вже сьоме поранення отримав, не знаю. Так, а 2 липня було ще заприсяжено скільки там..? 7 юнаків. Це був Стефінін Іван з Чернієва, Сорока Михась з Коломиї, Теблевич Остап з Бурштина, Бойчук Анатолій, це мій юнак з Угорник, Гаврилюк Віталій з Чернівців, Місевич Сергій з Новосілки Кіцманського району Чернівецької області, і Волинчук Іра, вона була гурткова з Угорник, мого дівочого гуртка.
Так що отак приблизно починалося на Франківщині відродження Пласту. Дякую.
(Оплески в залі).
О.Сич. Дякую, друже Василю.
Ну, друзі, навіть, можете зрозуміти, для того, щоби перефотографувати книжку “Життя у Пласті”… я зараз не можу пригадати, може мені друзі-пластуни нагадають, там десь 500 сторінок, напевно, так?
Голоси із залу. (Без мікрофона).
О.Сич. Ви пам’ятаєте, скільки в радянські часи одна фотографія коштувала? І скільки коштувало 500 фотографій? І три екземпляри?
Тобто, хлопці зібрались з власної… От, у нього в руках є ця книжка зараз. Слухайте, це треба в музей здавати. От, і хлопці зібрали власні гроші, будучи студентами. Це напевно сотні гривень. А тоді, якщо ви пам’ятаєте, заробітна плата була 100, 120, 150 рублів. Так це ж напевно декілька сотень рублів пішло на виготовлення цих примірників. І в цьому таборі, до речі, я пригадую, як часто приїжджали сестри-монахині, привозили нам ящики продукції. Я як сьогодні пам’ятаю, що в тому числі були… їм, напевно, передали з Німеччини, продукти зі складів НАТО. От, і ще пам’ятаю, що приїжджали до нас пластуни з Америки і Австралії. З Америки приїхала пластунка Ірини Коровицька, здається… Чи Оксана Коровицька, от, і вона страшенно дивувалася, що я – вчорашній старший сержант армії по-військовому ганяв хлопців. Нагадаю: це був совєтський союз. І ми передбачали, що нам треба буде боротися, не отримати “на таці” незалежність, а треба буде боротися, і ми дітей виховували в такому дусі, знаєте: гартуй тіло й дух. І тому пробіжка до Лімниці, зарядочка, голий торс, в річку… І вона каже: з дітьми треба бавитися, а ви їх вишколюєте як військових!
Щоправда, потім приїжджав пластун-сеніор з Австралії Полатайко, то він: ні, ні, ви правильно робите. Молодці!
От, навіть таке було різне враження, різне про наше пластування і наш спосіб таборування. Ну, цікаві спогади. Я думаю, що ви атмосферу відчули з того, що розповідав Василь Іваночко, який, нагадую знову ж таки, сьогодні є військовослужбовцем Збройних Сил України. Це прийшов сьогодні у пластовому однострої, а не у військовому однострої.
Друзі, і я запрошую до слова… ну, табір – є табір, я би назвав, що наш колега-депутат є директором цього табору. От, але над табором є керівництво. В Пласті це є Управа Пластового музею-табору “Сокіл”, і її керівником, її головою є пластун-сеніор Іван Смик.
Друже, прошу до слова.
Колись ми разом працювали в Крайовій Пластовій раді, де я був головою…
Голос із залу. (Без мікрофона).
О.Сич. 25 років тому… коли я був головою Крайової Пластової ради, а Іван входив до її складу.
Прошу, друже.
І.Смик. Я попробую так, не за трибуною. Я не звик за трибуною стояти. Мені простіше так, з вами.
Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, всечесний пане голово і друже Олександре! Я можу собі так дозволити, думаю. Дорогі гості, друзі-пластуни!
Я не збирався виступати на цьому дійстві. Я займу дуже мало часу вашого, не переживайте. Маю дві частини. Маю офіційну обов’язкову, і пару слів від себе хочу сказати.
Перше, мені дуже приємно зараз, в цей час, бачити стільки людей, поважних гостей на нашому таборі. Це насправді я від щирого серця це вам говорю, незважаючи на те, що це сесія урочиста, аби ви мали можливість, бажання і приїхали сюди подивитись, прийняти участь, перейнятись. Я думаю, що у вас буде багато вражень, незважаючи не просто на організацію табору, а на цей дух, який є на цій території, на цій землі ще від часів Шептицького.
Також хотів би щиро подякувати… Я просто останні три дні тут, бо ми табір тут свій маємо, і я можу бачити, як готувалась ця сесія, як всі переживали, починаючи від обласної ради і закінчуючи місцевою владою, як і селищний голова, і люди, і старости, і звичайні люди бігали, хвилювалися, чистили, мили, прибирали, готували. Вони більше переживали за вас всіх, які сюди мають приїхали, що вони будуть тут робити, як голосувати.
Знаєте, я на цьому таборі, на цій території ще з юнацтва, з 1992 року, я перший раз приїхав, як казав пан Олександр і всі інші, це був просто ліс, звичайний ліс. Ця перша капличка, яка там стоїть, – це був 1993 рік, тут був дуже великий табір на 500 людей, розкиданий по лісі, стояли намети. З різних околиць приїжджали люди, зі Східної України. Ми це називали “гайда до Пласту”. Приїжджали учні зі своїми вчителями. І щоб ви розуміли, 500 людей розмістити по цьому лісі в наметах – це було щось унікальне.
І цю капличку діти, юнацтво… скільки їм там… 14, 13, 12, 15 років… це вони своїми руками носили ті клениці, будували… Був у нас такий майстер, на жаль, покійний, з Тернопільщини… Він як би архітектор був, бо він просто мав до цього хист, він будував з клениць різні будівлі, він підказував, він робив в тій майстерні зарізи і таке інше. Щоб ви розуміли, ця капличка збудована без жодного цвяха, без жодного. Це вже пізніше ми перекрили її бляхою, щоб не затікало, оббили всередині вагонкою, щоб акуратніше було. А так це, ну… це пам’ять така, що напевно це найцінніша будівля на цій території на сьогодні, незважаючи, який вигляд вона має, якою вона є, але це найцінніше, що тут на сьогоднішній день є.
І дякувати Богу і тим всім людям, які за цей період з 1991 року, коли Василь приїхав з табором, і вони знайшли хрест з лілейкою, і всім людям, які були причетні, давали кошти, свою працю, свої зусилля, час, і ми маємо можливість сьогодні спостерігати те, що тут можуть нормально функціонувати дитячі табори. Діти хочуть сюди їхати, діти їдуть з цього табору і вже коменданти в цей же рік на наступний рік замовляють собі дату, що хочуть приїхати ще раз. Це є напевно, ну, найбільша подяка за те, що тут є зроблено. Насправді, дуже багато здоров’я, сил, коштів покладено дуже багатьох людей. І велика їм шана і подяка.
сА тепер я хочу перейти до офіційної частини. Маю таке повноваження від Крайової Пластової Ради і Старшини, це Всеукраїнської організації, висловити щиру подяку, я зачитаю: “Подяка. Пласт – Національна Скаутська організація України висловлює щиру вдячність голові Івано-Франківської обласної ради Олександру Максимовичу Сичу та депутатам Івано-Франківської обласної ради за багаторічну підтримку пластового руху на Івано-Франківщині, послідовне сприяння розвитку молодіжних ініціатив та утвердження цінностей громадського та патріотичного виховання. Особливу вдячність висловлюємо за багаторічну підтримку розбудови пластової оселі “Сокіл” – унікального виховного простору, який став осередком патріотичного виховання, самовиховання та розвитку української молоді. Тут формується нове покоління пластунів, активних громадян, провідників громад, майбутніх творців Української держави. З пластовим привітом “СКОБ” керівниця Пласту Ксенія Дремлюженко”.
(Оплески в залі).
Дуже і дуже вам всім дякую. Особливо цього року мені приємно, бо ще по такій дорозі за 34 роки…
(Сміх у залі).
(Оплески в залі).
Дякую вам. Насправді, щоб ви зрозуміли, успіх нашої справи і все те, що тут твориться, в нас, як в Пласті, і у вас, як держави – це є партнерство, рівноцінне, цілеспрямоване партнерство, на розбудову майбутнього нашої держави. Тому що оці діти, які там бігають, від річного, до 15 років, то вони за 15-20 років будуть будувати нашу державу і все те, що тут є. Тому дуже ще раз дякую.
О.Сич. Дякую, друже Іване.
(Оплески в залі).
Знову ж таки, я приймаю цю подяку як визнання роботи не моєї особисто, а всього депутатського корпусу. І хотів би, щоб традиція такої підтримки Пласту, незалежно від того, хто з нас буде в майбутніх скликаннях обраний, хто буде керувати обласною радою, аби така традиція зберігалася. Я втішений, що так достатньо злагоджено проходить наша сесія, будемо помаленьку зараз наближатись до її завершення, але щоб ви розуміли, насправді, ми цим займалися пів року.
Я сьогодні підняв свою переписку з другом Іваном, 21 січня, на початку цього року, ми домовилися з ним і з другом Добушем про зустріч, аби обговорити ідею проведення ось цієї урочистої сесії, і що для цього треба зробити, і що потребує пластовий табір “Сокіл”. Це я трошки пізніше оголошу. Тому насправді будь-яка річ, вона не виникає з нічого. Будь-яка річ – це цілеспрямовані зусилля.
Друзі, ми завершуємо розгляд цього питання, я прошу підготуватись до голосування. Є пропозиція: проект рішення, підготовлений щодо цього пункту порядку денного, прийняти за основу і в цілому. Спочатку голосуємо руками, а потім бюлетенями. Хто за?
Голос із залу. (Без мікрофона).
О.Сич. Дякую. Проти? Утримався? Немає.
І.Шевчук. 45 – за.
О.Сич. 45 – за. Прошу заповнити бюлетені і передати лічильній комісії.
Друзі, і на продовження тих фінальних слів, які сказав голова Управи табору-музею “Сокіл”, інформую вас, що відповідно до рішення комісії обласної ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестицій, яка відбулася 11 травня 2026 року, було передбачено кошти на капітальний ремонт зовнішньої мережі електропостачання приміщень табору-музею “Сокіл” по вул. Зарічна, 11 у с. Гриньків Калуського району, 200 тис. гривень, і мені доповідають, що роботи вже виконані, і діти в цьому таборі вже мають стабільне електропостачання.
Також вчора відбулася комісія обласної ради з питань бюджету, і запропонувала виділити додатково ще такі кошти, які попередньо ми, перебуваючи в цьому таборі, обговорили з директором табору, з управою, – це капітальний ремонт очисних споруд на території табору-музею “Сокіл” по вул. Зарічна, 11 у с. Гриньків Калуського району Івано-Франківської області, – 2,6 млн гривень, і на цей же об’єкт капітальний ремонт пішохідних доріжок по території табору-музею “Сокіл” – 1 млн гривень.
Дещо пізніше ми узгодимо з головою громади, от, компенсацію за ті зусилля, які громада доклала, щоби підремонтувати дорогу на гору Сокіл, от, коли нам уже голова громади скаже, на який конкретно об’єкт виділити кошти, колеги-депутати, щоб ви знали, що ми вже про це наперед домовились, і 1 млн гривень так само ми спрямуємо на той об’єкт, який скаже нам громада.
Тому на сьогоднішній день, скажемо, якщо нас будуть чути наші друзі-пластуни і світу, то це трохи більше, як 100 тис. доларів згідно цього рішення для розвитку пластового табору-музею “Сокіл”.
(Оплески в залі).
Американські, бо то ще є канадські та австралійські…
(Оплески в залі).
Є ще канадські і австралійські, вони дешевші, американські, американські.
Шановні колеги! І ми завершили порядок денний, але ми розглянули сьогодні питання розвитку Пласту на Прикарпатті, окрім урочистого питання про табір-музей “Сокіл”, і за поданням і Пластової округи, і не тільки хочемо нагородити пластунів, які відзначились у сьогоднішній розбудові Пласту на Прикарпатті, і тих, хто причинився загалом для розбудови Пласту на Прикарпатті, і для сьогоднішньої підготовки сесії.
Прошу зачитати розпорядження. Світлано Василівно, прошу допомогти мені.
Н.Зорій. Відповідно до розпорядження голови обласної ради та голови обласної державної адміністрації за вагомий внесок у відродження Пласту на Прикарпатті та розвиток пластового руху і з нагоди 100-річчя від часу проведення перших пластових таборів на горі Сокіл медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” нагороджується Іваночко Василь Степанович – пластун-сеньйор, директор видавництва “Лілея-НВ”, військовослужбовець військової частини А1349.
(Оплески в залі).
Відповідно до розпоряджень голови обласної ради від 15 червня 2026 року № 637-р та № 638-р за активну громадянську позицію, вірність Пластовому Закону і Присязі та з нагоди 100-річчя від часу проведення перших пластових таборів на горі Сокіл (с. Гриньків Перегінської селищної ради Калуського району) Цінним подарунком голови Івано-Франківської обласної ради (наручним годинником) нагороджуються:
Андрій Татарин – пластун-сеньйор довір’я, директор Івано-Франківського обласного дитячо-юнацького пластового центру, голова Станичної Пластової Старшини, зв’язковий Куреня Уладу Пластунів Юнаків число 127 імені Якова Голуба (станиця Тисмениця).
(Оплески в залі).
Степан Ткачівський – старшопластун, голова Окружної Пластової Старшини.
(Оплески в залі).
Грамотою та Цінним подарунком…
О.Сич. Одну хвильку!
Його попередником, одним з попередників на цій посаді був тато, який, на жаль, загинув на війні.
(Оплески в залі).
Н.Зорій. Грамотою та Цінним подарунком голови Івано-Франківської обласної ради (книга “Євген Коновалець та його доба”) нагороджуються Любов Бринська – пластунка сеніорка праці, голова Станичної Пластової Старшини, зв’язкова підготовчого Куреня Уладу Пластунок Юначок імені Віри Вовк (станиця Кути).
(Оплески в залі).
Л.Бринська. Я всім дякую. І хочу побажати, щоб у нашій пластовій спільноті, щоб з часом ми мали ще свій транспорт. Тому що можливостей дуже багато, а добиратися дуже далеко.
(Оплески в залі).
О.Сич. Запишіть! Профільні заступники, запишіть!
Н.Зорій. Яна Малевич – старшопластунка, голова Станичної Пластової Старшини (станиця Спас).
(Оплески в залі).
Мирослава Мельник – пластунка сеніорка довір’я, голова Станичної Пластової Старшини, зв’язкова підготовчого Куреня Уладу Пластунок Юначок імені Олени Кисілевської (станиця Саджавка).
(Оплески в залі).
Наталія Смірнова – пластунка сеніорка праці, гніздова Гнізда Уладу Пластунок Новачок число 56 “Рута-М’ята” (станиця Івано-Франківськ).
(Оплески в залі).
Також Грамотою голови обласної ради нагороджена Марія Пилипів – старшопластунка вірлиця, членкиня Проводу окружних таборів Уладу Пластунок Новачок (станиця Рогатин).
Подякою голови Івано-Франківської обласної ради нагороджені Олена Пиндзин – пластунка сеніорка довір’я, гніздова Гнізда Уладу Пластунок Новачок число 47 “Маленькі заморочки” (станиця Надвірна); Наталія Романів – пластунка сеніорка довір’я, зв’язкова Куреня Уладу Пластунок Юначок число 138 імені Марії Бек (станиця Калуш); Євгенія Стефанців – старшопластунка вірлиця, виховниця у Курені Уладу Пластунок Юначок число 68 імені Галини Грабець, референтка ІІІ Проби (станиця Коломия).
Їхні нагороди будуть передані їм пізніше.
(Оплески в залі).
І відповідно до розпорядження голови обласної ради від 25 червня 2026 року № 659-р за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток області та Перегінської селищної територіальної громади, високий професіоналізм, активну громадянську позицію та з нагоди 100-річчя від часу проведення перших пластових таборів на горі Сокіл (с. Гриньків Перегінської селищної ради Калуського району) Цінним подарунком голови Івано-Франківської обласної ради (наручним годинником) нагороджується Люклян Ірина Богданівна – Перегінський селищний голова.
(Оплески в залі).
І.Люклян. (Без мікрофона).
(Оплески в залі).
О.Сич. Вітаю всіх нагороджених! Дякую за вашу працю і особливо останнє нагородження пані голові за просто величезний вклад у підготовку до проведення цієї сесії. Ви під’їжджали, ви бачили, які дороги, яке упорядкування, яка зустріч і все решта.
Шановні колеги! Ми будемо завершувати сесію, але на завершення сесії в нас… завжди. Одну хвильку, бо тут записано, що я мав би запросити отця Михайла Віхотя, але, напевно, вже з тим, з тим словом, з яким отець уже мав, тому я запрошувати не буду.
От, колеги, ще хочу привітати, не знаю, чи є присутній, от, нашого колегу-депутата Ігоря Очкура, в нього сьогодні день народження. Прошу привітати аплодисментами.
(Оплески в залі).
Вітаю з прийдешнім святом – з черговою річницею Конституції України.
(Оплески в залі).
Дай Боже, аби дійсністю стала стаття перша Конституції, що Україна є соціальною, правовою, демократичною державою.
Колеги, порядок денний сесії вичерпаний, тому я оголошую її закритою. Прошу встати.
(Звучить Гімн України).
Голова обласної ради Олександр Сич
Консультант Галина Кубік
